Анатолий Карпов: «Психологический фон в пользу Карякина» - Шахматы

12-й чемпион мира по шахматам Анатолий Карпов заявил, что после 3-й партии матча за мировую корону между Магнусом Карлсеном и Сергеем Карякиным психологическое преимущество будет у россиянина.

– После вчерашней изнурительной партии Сергей вряд ли будет сегодня играть на выигрыш белыми.

– Оба были в одинаковых условиях, сыграли по 78 ходов. Оба потратили много сил. К тому же сейчас Карлсен расстроен – упустил победу.

Поэтому психологический фон в пользу Карякина. А вообще в коротком матче нужно белыми стараться играть на победу. Но это зависит от того, что подготовили штабы соперников, – сказал Карпов.

Опрос

Победой Карлсена

40%

Победой Карякина

60%

Материалы по теме

4 комментария

С диалогами

Akatsuki72

16 ноября 2016, 09:17

Ответ Барвинок!!

НОВОЗТІ ШАХМАТ Ну-Йорк, матч на чаплійонство світу з шахівКарлсен – Карякін, партія 3Кровава половинкаЧи є у світі жанр, в якому можна описати всю глибину мозгового, душевного й тілесного страданія, када останній огоньок надії то потухне, то погасне, і в темноті чути хіба шо грохот опрокінутого жестяного відра та звук шагів мучителя? Канєшно, такий жанр єзть, і тільки завдяки йому доктор Падлюччо може передать шестичасовий кашмар, який случився вчора на рибному базарі города Ну-Йорка, де Магнус Карлсен і Сирьожа Карякін вроді як сіли грати в шахмати, а получився в них класичний фільм ужасів. Ви прекрасно знаєте й тищу разів бачили, як це все діло проісходе. Неопитна і романтічна дєвушка гуляє в густому лісі, аж тут на неї нападає Монстр, тягне в своє логово і начинає ізмивацця над красавіцою. От, єслі коротко, сюжет цеї партії. В ролі неопитної дєвушки – Сирьожа Карякін, в ролі Монстра – собствінно Монстр, тоість Магнус Карлсен. Шанувальники жанра прекрасно знають, шо такого тіпа фільми обично починаюцця з якоїсь нілєпої чи дажи смішної сцени. Ну, напрімєр, дєвушка лізе в чащу за грибочком, а там шото жутко шарудить, – вона, бідняга, моментально пада на ізмєну й верищить, хотя в кустах хрустів гіллякою якийто безневинний і смішний бобьор чи їжачок, каторий ше дужче, ніж вона, перелякався. Такі закони драматургії, й Магнус Карлсен її дотримався уповні. Білими він розіграв еспанську партію (хотя від нього всі ждали д4), кагби підморгнувши опонєнту: щаз ти побачиш, дружок, як це дєлаєцця. Напомню, шо у попередній Сірожа сам питався вогнать короля шахмат у еспанку, але Магнус не почуствував і тіні страху – як бульбашка шампанського він випорхнув на волю і накивав крильцями. Сірожа, крякнувши й поправивши касаваротку серця свого, пробурмотів шоти типу “ми люди не горді” – й попер в Берлінський захист. Магнус зловєще прислухався до шорохів нічного лісу, й пішов не в основний варіант берліна, який уже й дибютом називать гріховно, бо калькулятор прощитав його до глубочайших ендшпілів. Він убрав білого слона на ничку (ф1), ферзі остались врємєнно живі. Десятим ходом Магнус здєлав Сирьожі фальшивий переляк, походивши турою на е2, а не на е1. Внєшнє хід вигляде таким уродським, будто гросмейстеру тупо скрючило пальці й тому він просто не доніс фігуру до нужної клєтки е1, а обронив її. Сирьожа від такого жуткого хода зразу став красавіцою, спершу пополотнів, а потім зняв спіджак і на півчаса упав у коматоз і безвольні стони, після чого все таки не здався, а здєлав нормальний ход. “Ну, ладно, – кагби сказав Магнус, – я просто пошутив”. І наступним ходом всьо жи переставив туру на клєтку е1, як положено. Канєшно, після такого хода ращитувать на перивагу білим вроді вже не випадало, й до триццятого хода дєвушка у лісі гуляла підстрибом, складувала грибочки у подол нижнього білля й мріяла про те, як бистро насушить їх, шоби получилась нічия. Монстр тим часом наблюдав за нею із-за куста сірєні. Наблюдав і ждав, ібо по законам жанра саспенс кончаєцця у першому акті, а далі начинаєцця те, ради чого всі й купляють білєти в кіно. Так от, на триццятому ході Сірожа вспомнив, шо він – рускій шахматіст, а там усіх змалку учать, шо єслі можна турою залізти в обжорний ряд (на другу лінію) – то нима чого думать. От він і поліз. І от тада кровава тінь столітніх норвезьких дубів промайнула на лиці романтічної дєвушки, наче майбутній шрам. Багрянець сонця, так сказать, посилив цей спецефект. Монстр одів кожані перчатки, постояв за спиною красавіци, а потім тихо сказав: “Прівєт...” Шо було далі – на те нима літературних слів (такі слова зато єзть у кіномові, більшість з них неприлічні й годяцця тільки для крику). Сорок ходів Монстр потішався, замкнувши дєвушку в грязній угрюмій комнаті та обмотавши кандалами. Протягом кількох годин він кормив її вонючою похльобкою, дьоргав за волоси і все повторював, наблизивши уста до уха: “Прівєт...”. Всьо, шо міг Сирьожа, – се терпіть і ждать. Він бо теж опитний гросмейстер і понімав, шо волати про допомогу – безполєзно. Але на сьомій годині цеї інтересної гри, када – усім казалось – Монстр нарешті мусить довести діло до кінця, й лишити глядача наодинці з бездиханним тілом красавіци, Магнус раптом вспомнив коєшо дуже важне й бистро загорнув свої окровавлені хірургічні інструменти в тряпку, послабив кандали і даже витер салфєткою кровоподтьок в уголку рота своєї жертви, після чого предложив нічию. “Е... Е!” – заверещали фанати. Мовляв, так ничесно, ми всі не спали до чотирьох утра, і ради чого? Ради – хай і кровавої – но половинки?! Магнус у відповідь тіки глотнув альпійської водички, і напомнив зрітєлям, шо це ж не повний метр, а серіал – і дев’ять серій іше попереду, а значить – буде ще і присмерковий ліс, і дєвушка з грибами, і нєжно-вбивче, сказане на ухо: “Прівєт...” Сьогодні ноччю – четверта серія. Оставайтесь на лінії.

А на каком языке это написано? Что за тарабарщина? Аж глаза режет!

interested

15 ноября 2016, 21:12

Сильно надеемся, Анатолий Евгеньевич! :)